Харківщинознавство.8 клас

Відповіді на завдання можна надсилати мені на електронну пошту     gala.pugacheva2014@gmail.com   або на Viber 097 54 58 404         чи  095 01 20 384

15.05.2020

Тема: Геоекологічна ситуація на Харківщині.

Харків — велике сучасне місто, один з найбільш розвинутих промислових центрів України. Місто займає площу 306,0 км², чисельність населення становить 1,48 млн осіб., а райони Харкова відповідають за кількістю жителів невеликим містам (від 100 до 300 тис. осіб). У галузевій структурі промислового комплексу провідна роль належить машинобудуванню та металообробці, електроенергетичній, паливній, харчовій та медичній промисловості, добре розвинуті деревообробна, поліграфічна та хімічна галузі, місто має розвинену будівельну базу.

Екологічний стан міста характеризується як стабільно напружений, хоча спад виробництва частково стримують наростання негативних процесів деградації навколишнього природного середовища.

За масштабами забруднення навколишнього природного середовища Харків посідає 15-17 місце в Україні.

Найвагоміші чинники антропогенного навантаження на довкілля:

• значне зростання кількості автомобільного транспорту при надзвичайно низьких екологічних параметрах автомобілів, що спричинило збільшення шкідливих викидів в атмосферу. Це обумовило те, що автомобільний транспорт став найнесприятливішим фактором стану атмосферного повітря міста;
• накопичення мулового осаду, що утворюється на очисних каналізаційних спорудах міста та складується на мулових полях фільтрації, виводить з обігу 126 га міських земель (мулові поля є екологічно небезпечними, тому що призводять до забруднення: атмосферного повітря — пилом та парниковими газами (метан, метилмеркаптан), підземної гідросфери — фільтратом);
• понад 80 % забруднень, що надходять у водні об'єкти, і перш за все річки, припадає на неочищений поверхневий стік з території міста. Це призвело до замулювання русел, забрудненню вод, порушенню гідрологічного режиму та технічного стану річок;
• відсутність сучасних підприємств із переробки побутових і промислових відходів призвела до накопичення на території міста значної кількості відходів.

Не менш значними є проблеми покращення стану зеленої та лісової зон Харкова, їхнього захисту від впливу фізичних факторів. Це особливо важливо через те, що місто зростає за рахунок ущільнення міської забудови.

Стан атмосферного повітря 

Стан атмосферного повітря м. Харкова формується обсягами викидів забруднюючих речовин від пересувних та стаціонарних джерел забруднення. Відповідно до метеорологічного районування м. Харків віднесено до територій з можливо-високим потенціалом забруднення атмосферного повітря промисловими викидами. У 2007 р. за відомостями Харківського обласного центру з гідрометеорології в місті було 208 днів з приземними інверсіями, під час яких погіршується вертикальний повітрообмін та розсіювання забруднюючих речовин, що призводить до збільшення їх концентрацій.

Стан атмосферного повітря міста в значній мірі зумовлений викидами автотранспорту. За відомостями Головного управління статистики в Харківській області за останні роки зменшуються обсяги викидів від стаціонарних джерел і зростають обсяги викидів від пересувних джерел, в основному, за рахунок автотранспорту:

Основними чинниками інтенсивного забруднення атмосфери автотранспортом є:

• постійно зростаюча кількість автотранспорту;
• експлуатація технічно застарілого автомобільного парку;
• низька якість паливно-мастильних матеріалів;
• недостатня пропускна спроможність дорожньо-транспортної мережі, яка сформувалась в умовах існуючої забудови, особливо в центральній частині міста;
• незадовільний стан дорожнього покриття проїзної частини доріг.

До стаціонарних джерел забруднення атмосферного повітря слід віднести викиди крупних промислових підприємств, особливо, паливно-енергетичного комплексу, машинобудівних, коксохімічного та хімічного виробництв. В м. Харкові, за відомостями Головного управління статистики в Харківській області налічується 198 промислових підприємств, які мають стаціонарні джерела викидів потужністю 100 т/рік і більше. Основними забруднювачами атмосферного повітря міста є (у 2006 р. обсяг викидів склав):

• ТЕЦ-3 — 579 тон;
• Харківський тракторний завод ім. Серго Орджонікідзе — 547 тон;
• ДП «Завод ім. Малишева» — 149 тон;
• ЗАТ «Харківський коксовий завод» — 231 тон.

Найпоширеніші речовини, які надходять до атмосферного повітря від стаціонарних джерел, це пил, діоксид сірки, діоксид азоту, оксид вуглецю.

У 2005 р. з 6,96 тис. т, які надійшли до атмосферного повітря міста від стаціонарних джерел забруднення, обсяги надходження найпоширеніших речовин склали:

• пилу — 0,99 тис. т;
• діоксиду сірки — 0,22 тис. т;
• діоксиду азоту — 1,83 тис. т;
• оксиду вуглецю — 2,27 тис. т.

У 2006 р. з загального обсягу викидів у 6,68 тис. т, викиди склали:

• пил — 0,84 тис. т;
• діоксид сірки — 0,27 тис. т;
• діоксид азоту — 1,95 тис. т;
• оксид вуглецю — 2,19 тис. т.

Харківський обласний центр з гідрометеорології проводить спостереження за забрудненням атмосферного повітря міста на 10 стаціонарних пунктах спостереження (ПСЗ), обладнаних лабораторіями «ПОСТ-1» та «ПОСТ-2». Контролюється вміст 20 забруднюючих речовин. Спостереження проводяться щоденно та цілодобово, крім святкових днів. У 2007 р. відібрано й проаналізовано 47085 проб повітря.

Середньорічна концентрація складових атмосферного повітря (у 2007 р.):

• вміст пилу — 0,14 мг/м³ (в 2006 р. — 0,12 мг/м³);
• вміст оксиду вуглецю — 2,5 мг/м³ (в 2006 р. — 1,7 мг/м³);
• вміст сажі — 0,02 мг/м³ (в 2006 р. — 0,01 мг/м³).

Кількість проб із концентраціями, що перевищували відповідні гранично допустимі (у 2007 р.):

• вміст пилу — 4,6 % (в 2006 р. — 2,7 %);
• вміст оксиду вуглецю — 9 % (в 2006 р. — 1,8 %);
• вміст діоксиду азоту — 3,7 % (в 2006 р. — 2,1 %);
• вміст сажі — 1,3 % (в 2006 р. — 0,1 %).

Індекс забруднення атмосфери (ІЗА) міста (в 2007 р.) — 5,03 (у 2006 р. — 4,71):

Динаміка ІЗА в м. Харкові^[2]

Покращення якості атмосферного повітря в місті в 2007 р. спостерігається тільки в районі Холодної гори — 3,32 ІЗА після 3,47 в 2006 р. Погіршилась якість атмосферного повітря району Павлового Поля — 6,19 (в 2006 р. — 4,95), району просп. Героїв Сталінграда — 5,07 (в 2006 р. — 4,22), району Іванівки — 4,51 (в 2006 р. — 4,07), Сокольників — 4,04 (в 2006 р. — 3,73), Салтівського шосе — 3,06 (в 2006 р. — 2,83), 607 м/району Салтівки — 2,89 (в 2006 р. — 2,5), Центру — 2,84 (в 2006 р. — 2,48), району Нової Баварії — 1,72 (в 2006 р. −1,39).

Викиди шкідливих речовин і парникових газів у атмосферу від стаціонарних джерел забруднення в Харкові за січень-червень 2009 року склали^[3] 2417,2 тонн, що становить 72,6 % від аналогічного періоду 2008 року. Щільність викидів у розрахунку на 1 км² становить 7899,4 кг. Обсяги викидів у розрахунку на 1 особу — 1,7 кг.

Рівень якості атмосферного повітря 607-го мікрорайону Салтівки за 2009 р. погіршився — в 2008 р. ІЗА склав 2,65, в 2009 р. — 2,71. Найзабрудненішим у 2009 р. було повітря на Павловому полі, найменш забруднене повітря — на Баварії. На рівні 2008 р. залишився ІЗА центрального району міста — 2,41. У всіх інших районах міста відзначене зменшення рівня забруднення атмосферного повітря: в районі Павлового поля індекс склав 4,82 (в 2008 р. — 5,47), у районі Іванівки — 3,88 (в 2008 р. — 4,40), у районі 15-ї міської лікарні — 2,75 (в 2008 р. — 2,86), у Сокольниках — 3,34 (в 2008 р. — 3,58), у районі просп. Героїв Сталінграда — 4,23 (в 2008 р. — 4,64), у районі Холодної гори — 3,58 (в 2008 р. — 3,64), у районі Баварії — 1,5 (в 2008 р. — 1,75). В цілому за останні п'ять років в атмосферному повітрі Харкова зменшився вміст діоксиду сірки, кадмію, свинцю та цинку. Не змінився рівень забруднення пилом, оксидом вуглецю, діоксидом азоту, фенолом, аміаком, формальдегідом, сажею й оксидом азоту. Спостерігається тенденція збільшення змісту в атмосферному повітрі сірководню, заліза, марганцю, міді, нікелю та хрому. Значна кількість розташованих у Харкові й області кооперативних, комерційних і приватних структур, а також збільшення числа транспортних засобів, які експлуатуються тривалий час, призводять до значного забруднення атмосферного повітря. Гострою залишається ситуація з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря від автотранспорту, їхня частка становить 92% загального обсягу викидів у місті.

Стан поверхневих вод 

По території м. Харкова протікають 4 річки: Уди, Лопань, Харків, Немишля, які відносяться до басейну р. Сіверський Донець. Річки є водними об'єктами загальнодержавного значення. Відповідно до класифікації р. Уди і р. Лопань відносяться до середніх (площа водозбору відповідно 3840 і 2000 км²), р. Харків і р. Немишля — до малих (площа водозбору відповідно 1160 і 388 км²). Сумарна довжина річок у межах міста становить близько 58 км.

На території міста розташовано близько 20 водойм як штучного (ставки, кар'єри) так і природного походження.

Річки Харкова маловодні, з незначною швидкістю течії, зазнають значного антропогенного впливу. У межах басейну річок досить розвитий агропромисловий комплекс: землеробство, тваринництво, переробка сільгосппродукції. Сільськогосподарські угіддя і орні землі займають понад 80 % площі водозбору. На якість води в річках Лопань, Харків, Немишля на вході в місто має вплив склад стоку, що надходить від розташованих вище за течією агрокомплексів, промислових підприємств і населених пунктів. Показники якості води цих річок по окремих інгредієнтах перевищують гранично допустимі концентрації (ГДК) вже на межі міста. Погіршує ситуацію і той факт, що близько 85 % від загального обсягу забруднюючих речовин, що надходять у річки в межах міста, несуть у собі неочищені поверхневі стоки. Талі та дощові стоки в межах міста надходять до водних об'єктів майже без очистки — тільки 6 зливовипусків, з більш ніж 200, обладнані уловлювачами піску та нафтопродуктів. Через відсутність очисних споруд на мережах зливової каналізації об'єми конусів виносу піску в русла досягають 2,5 тис. м³, а в деяких місцях майже перекривають русло. Як наслідок, мілини збільшуються в обсязі, заростають вологолюбною рослинністю, створюють сприятливі умови для розмноження личинок малярійного комара і хвороботворних бактерій, погіршують гідрологічний режим. Товщина донних відкладень становить від 1,5 до 3,0 м. Річки втрачають дренажну здатність.

До джерел забруднення поверхневих вод також відносяться скиди з очисних споруд міської каналізації (в першу чергу скиди Диканівської станції біологічної очистки), порушення режиму землекористування прибережних водоохоронних смуг і наявність на цих територіях стихійних звалищ побутових відходів тощо.

Спостереження за станом поверхневих вод на території м. Харкова проводиться Харківським обласним центром з гідрометеорології (у 2 створах річок Лопань, Харків).

Екологічний стан водних об'єктів в межах міста — стабільно напружений:

Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Лопань (створ 0,1 км вище гирла, після скиду Диканівських очисних споруд):
Речовини	ГДК, мг/дм³	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Кисень, мг/дм³	—	8,23	8,20	8,20	8,56	8,10	7,12
Азот амонійний, мг/дм³	0,39	1,21	1,00	0,79	1,26	0,80	1,26
Азот нітритний, мг/дм³	0,02	0,104	0,134	0,077	0,129	0,091	0,112
Хром6+, мг/дм³	1,0	5,0	6,0	5,0	5,0	4,0	4,0
Феноли, мг/дм³	0,001	0,003	0,003	0,002	0,003	0,002	0,002
Нафтопродукти, мг/дм³	0,05	0,084	0,081	0,071	0,20	0,12	0,1
Цинк, мг/дм³	10,0	18,0	21,0	15,0	18,0	16,0	16,0

Динаміка середньорічних концентрацій забруднюючих речовин у р. Харків (створ у гирлі річки):
Речовини	ГДК, мг/дм³	2002 р.	2003 р.	2004 р.	2005 р.	2006 р.	2007 р.
Кисень, мг/дм³	—	8,52	8,55	8,30	8,41	8,78	8,98
Азот амонійний, мг/дм³	0,39	0,76	0,63	0,43	0,50	0,57	0,45
Азот нітритний, мг/дм³	0,02	0,039	0,030	0,032	0,041	0,041	0,038
Хром6+, мг/дм³	1,0	6,0	5,0	5,0	6,0	3,0	4,0
Феноли, мг/дм³	0,001	0,001	0,002	0,002	0,002	0,002	0,001
Нафтопродукти, мг/дм³	0,05	0,17	0,23	0,17	0,17	0,13	0,16
Цинк, мг/дм³	10,0	29,0	22,0	16,0	16,0	11,0	10,0

Середньорічні концентрації речовин забруднення поверхневих вод, які вміщують азот, перевищують гранично допустимі концентрації у 2-10 разів, зниження рівня їх вмісту не спостерігається. Спостерігається перевищення нормативів вмісту хрому, фенолів, нафтопродуктів, цинку. Вміст інших інгредієнтів знаходиться у межах відповідних гранично допустимих концентрацій. Кисневий режим в річках задовільний.

Русло річки Харків у районі Журавлівки планується розчистити в 2009 році, а також заплановано проведення заходів щодо захисту від підтоплення в районах Жихарю й Основи, реконструкції зливної мережі в районі готелю "Дружба"^].

Якість води в річках Уди та Лопань у цілому за 2009 рік покращилася. Якість води в створах р. Уди нижче Харкова, на яку впливає Безлюдівська каналізаційна станція, покращилася в порівнянні з 2008 роком за рівнями нітритного й амонійного азоту, нафтопродуктів, фенолу, шестивалентного хрому. У річці незначно збільшився вміст міді та цинку. На якість води заключному створі р. Уди, розташованому в сел. Есхар, впливають промислові скиди Харкова, вона погіршилася по вмісту цинку, міді, нафтопродуктів і марганцю. На рівні 2008 року залишився зміст фенолу, покращилася якість води по амонійному та нітритному азоту та шестивалентному хрому. На якість води в створі річок вище Харкова впливають Дергачівський завод турбокомпресорів, а також змиви з території Дергачей і сільгоспугідь. Якість води в цьому створі покращилася за рівнем амонійного азоту, нафтопродуктів, міді, фенолу й шестивалентного хрому. Але у воді збільшився середньорічний зміст нітритного азоту, марганцю та цинку. У створі вище гирла Лопані, після Диканівських очисних споруд, якість води покращилася — зменшилися середньорічні концентрації шестивалентного хрому, нафтопродуктів, амонійного й нітритного азоту, а також міді. Але збільшилася концентрація цинку, на рівні 2008 року залишився зміст фенолу. Кисневий режим у обох створах річки — задовільний.

Підземна гідросфера 

На території м. Харкова налічується більш 300 свердловин різної відомчої приналежності. Повна і достовірна інформація про цілі видобутку, якість води, що видобувається із свердловин, використовуваних водоносних горизонтах, кількість кинутих, таких, що не експлуатуються, не затампонованих свердловинах, обсягах розвіданих запасів підземних вод питної якості для м. Харкова відсутня. Наявність незатампонованих артезіанських свердловин призводить до вторинного забруднення підземної гідросфери.

У даний час на території м. Харкова знаходиться більш 25 природних джерел, вода яких використовується населенням як питна. Упорядковано 12 джерел, взагалі вода двадцяти джерел визнана придатною до вживання після кип'ятіння^[7]. Через те, що природні джерела розташовані в межах міста, зони їхнього живлення являють собою практично цілком урбанізовану територію, де в умовах недостатньої природної захищеності багато десятків років відбувається забруднення підземної гідросфери. Якість води у всіх джерелах нестабільна. В найпопулярнішому джерелі у Саржиному Яру, водоносні горизонти якого найбільш захищені, періодично виявляються відхилення бактеріологічних показників якості води від нормативних. У наш час^[коли?] джерела на території міста безхазяйні, не перебувають на балансі, не є об'єктами комунальної власності, винятки складають джерела «Шатилівське» та «Олексіївське-1» (об'єкти благоустрою на території зон санітарної охорони перебувають на балансі підприємства зеленого господарства Дзержинського району); джерело у парку «Юність» перебуває на балансі Ленінської районної ради; джерело по вул. Ком. Уборевича, 16 — на балансі дільниці Московської районної філії КП «Жилкомсервіс».

Очищення і технічне обслуговування каптажів практично не виконується. Зони санітарної охорони (радіусом 50м) прибираються не регулярно і не по всій площі.

Стан зелених насаджень 

Зелені насадження у місті займають площу 15,4 тис. га. Показник озелененості міста становить 50,4 % при нормі 45 %. На одного мешканця міста припадає 105,6 м² зелених насаджень при нормі 67 м². Площа зелених насаджень загального користування (парки, лісо-, луго-, гідропарки, сади, сквери, бульвари) становить 7,5 тис. га. На одного мешканця міста припадає 51,1 м².

Зелена зона міста представлена:

• лісами приміської зони та лісопаркового масиву;
• парками на місці лісів;
• парками на місці цвинтарів і колишніх кварталів житлової одноповерхової забудови;
• парками, створеними заново;
• берегозахісними насадженнями уздовж річкових русел;
• насадженнями санітарно-захисних зон промислових підприємств;
• полезахисними насадженнями на сільськогосподарських землях міських окраїн;
• насадженнями цвинтарів;
• садами.

Найбільші площі, зайняті зеленими насадженнями, розташовані уздовж західної і північної границь міста, удаючись «язичками» по балках глибоко в забудовані квартали. Недостатня кількість зелених насаджень на північному сході, сході і південному сході міста, де переважно розташовані промислові зони. Це негативно позначається на санітарно-екологічному стані Індустріального, Фрунзенського, Комінтернівського, Червонозаводського районів.

Стан ґрунтів 

Ґрунтовий покрив міста формується тривалий час, міські ґрунти спадкують як певні характеристики природних ґрунтів, так і відбивають інтенсивність і характер промислового розвитку міста. Міські ґрунти виконують роль природного геохімічного бар'єру, тому в них накопичуються забруднюючі речовини які надходять з атмосферного повітря, талих і дощових вод. На санітарно-гігієнічні показники ґрунту також впливають такі чинники, як наявність звалищ побутових і промислових відходів, відсутність централізованого відводу каналізаційних стоків від приватної забудови.

Для м. Харкова характерно забруднення ґрунтів важкими металами — мідь, ртуть, цинк, свинець, кадмій, хром, які накопичуються у поверхневому горизонті ґрунтів. Вздовж крупних транспортних магістралей характерна надмірна концентрація свинцю, поліциклічних ароматичних вуглеводнів.

Забруднення ґрунтів на територіях санітарно-захисних зон, містах відпочинку, територіях дитячих закладів відхилення від нормативних величин фіксується у 40 % проб, у 20 % — у районах розташування підприємств.

24.04.2020

Тема: Загальна характеристика господарства  Харківщини.

 Термін  «господарство»є  багатогранним  і  включає  сукупність відомостей про те, як люди діють з метою задоволення своїх потреб, що  виробляють,  яким  способом,  з  ким  обмінюються  результатами праці,  які  товари  і  послуги  є  найнеобхіднішими,  як  повно задовольняються  потреби  людей  і  як  усе  це  змінюється  у  часі  і просторі. Подивимось на прикладі нашої області.

 Харківщина є потужним промисловим, науково-виробничим та аграрним регіоном України. Її народногосподарський комплекс за своїм економічним потенціалом є третім в Україні. Складовими економічного потенціалу є природні, науково-технічні та трудові ресурси.

Природно-ресурсний потенціал (ПРП) Харківської облає ті становить 4,2 % загального ПРП України. Основну час тину ПРП області складає потенціал земельних ресурсів 54,7 %.

Науково-виробничий потенціал Харківщини охоплює до половини вартості основних науково-виробничих фондів та наукового обладнання країни. Непересічною є роль науки Харківщини у вирішенні проблем створення високоефективних машин, передових технологій для зростаючої індустрії регіону та України. Саме в Харкові засновано шкоди танкобудування, тракторобудування, розробки автоматизованих систем управління космічними польотами, турбінобудування тощо. Потужні науково-технічні комплекси, концерни, інститути розробляють принципово нові технології, науковий пошук відкриває нові перспективи для розвитку господарства, промисловості, освіти, культури.

Валовий регіональний продукт у ринкових цінах визначають як суму валової доданої вартості усіх видів економічної діяльності, включаючи чисті податки на продукти.

У Харківській області ВРП на 2008 р. складав 59 389 млн грн. (6,3 % ВВП України). За цим показником область займала четверте місце, поступаючись лише Києву, Донецькій і Дніпропетровській областям. У розрахунку на одну особу ВРП складав 21 294 грн. (за середнього по Україні 20 495 грн.): це 6-й результат в Україні після Києва, Дніпропетровської, Донецької, Запорізької і Полтавської областей. Галузева структура господарства

Це треба знати

У господарському комплексі кожної частини країни розрізняють: галузі спеціалізації, що визначають її місце в територіальному поділі праці й виробляють продукцію для всієї країни; допоміжні галузі виробничого обслуговування, продукція яких використовується галузями спеціалізації; галузі, що обслуговують населення, продукція яких споживається власним населенням. За рахунок комплексності досягається раціональніше використання природних і трудових ресурсів.

Харківська область має яскраво виражені риси індустріального розвитку. Галузями спеціалізації є машинобудування, промисловість будівельних матеріалів, газова, поліграфічна, легка, фармацевтична, харчова промисловість та електроенергетика, а також виробництво зернових і технічних культур, овочів, м’яса, молока; сухопутні види транспорту. Добре розвинута невиробнича сфера, важливою складовою якої є наука й освіта.

Особливістю функціонально-територіальної структури області с агломераційний характер концентрації галузей важкої промисловості з центром у Харкові та дисперсне (розсіяне) розміщення підприємств легкої та харчової промисловості.

Нерівномірність і неоднорідність розміщення на Харківщині промисловості потребує вдосконалення територіальної структури.

Типи підприємств за формами власності

Це треба знати

Підприємства та інші господарські об’єкти перебувають в Україні в трьох формах власності: державній, колективній, приватній. Оскільки за часів адміністративно-командної системи господарювання всі господарські об’єкти перебували в державній власності, у країні здійснено комплекс заходів щодо їх роздержавлювання — приватизації. Таким чином, значна частина підприємств перейшла а колективну та приватну форму власності.

Держава стимулює розвиток підприємництва. Це здійснюється шляхом введення податкових, фінансових, кредитних та інших пільг. Особливо це стосується малого підприємництва, яке и умовах ринкової економіки створює конкурентне середовище і тим самим сприяє розвитку господарства.

У Харківській області створено майже 20 500 малих підприємств, на яких працює 113,5 тис. чол. На цих підприємствах створюють до 6 % від усієї реалізованої продукції в області.

Формування ринкової інфраструктури. Ефективна робота господарського комплексу в сучасних умовах не можлива без створеній! ринкової інфраструктури, до якої відносять товарні й фондові біржі, фінансово-кредитних посередників і служби зайнятості.

Невід’ємною ознакою сприятливого бізнес-клімату в області є формування розвиненої мережі об’єктів інфраструктури малого підприємництва. Сьогодні на Харківщині діють 31 бізнес-центр, 19 з яких працюють у містах обласного значення й районах області, 5 бізнес-інкубаторів, 32 інвестиційні компанії та фонди, 193 аудиторські фірми, 66 банківських установ (11 самостійних банків і 55 філій), 22 страхові компанії та 41 філія, 39 кредитних спілок, 14 бірж і дві філії. Наша область входить до першої п’ятірки за розвитком ринкової інфраструктури.

17.04.2020

Тема: Система розселення. Трудові ресурси і зайнятість населення Харківщини.

У сучасних умовах територіальна організація розселення здійснюється у формі систем. Це зумовлює взаємопов’язаний розвиток поселень. Система розселення являє собою сукупність населених пунктів різної величини та функцій, між якими існують різні види економічних і соціальних зв’язків.

Міські та великі сільські поселення виступають ядрами (центрами) систем розселення різних таксономічних рангів.

Системи розселення включають населені пункти різної величини та функцій, тісно взаємопов’язані з виробництвом, і розпиваються в єдності з ним. Провідним у цьому взаємозв’язку є виробництво, яке визначає розвиток систем розселення. А ті, у свою чергу, впливають на розвиток і розміщення нових галузей виробництва та сфери послуг.

Система розселення Харківщини формувалася як складова Єдиної системи розселення СРСР (а до того — Російської імперії). Після проголошення незалежності України відбувається трансформація республіканської системи розселення і національної системи. Це супроводжується налагодженням і переорієнтацією внутрішньо- та зовнішньосистемних зв’язків, як виробничо-економічних, так і адміністративно-господарських, соціально-демографічних.

Харківська регіональна система розселення є однією з найбільших в Україні як за чисельністю населення, так і за щільністю та кількістю населених пунктів.

У складі регіональних систем розселення виділяють субрегіональні (обласні) системи. Межами таких систем є межі адміністративних областей, а їх системоутворюючими ядрами — обласні центри. Поряд зі спільністю території для таких систем характерні виробничі та соціальні зв’язки, єдина система інформації, спільність виробничої та соціальної інфраструктури.

Система міського розселення області. Опорний каркас розселення в області складають:

• місто-мільйонер Харків;
• два середніх міста (Лозова, Ізюм);
• 14 малих міст;
• 61 селищ міського типу (смт).

За гальну структуру розселення відповідає вплив обласного центру, що утворює своєрідну «зону тяжіння» радіусом до 45 км. Її сила на стільки потужна, що більшість малих міст і селищ міського типу перебуває в межах Харківської агломерації (відповідно 8 і 37). Частка Харкова в загальній кількості населення перевищує половину.

Урбанізація — процес зростання міст і їхньої ролі в розвитку суспільства.

Субурбанізація — процес зростання та розвитку приміської зони великих міст, у результаті чого формуються міські агломерації. Порівняно з містами-центрами агломерацій характеризується вищими темпами збільшення кількості жителів приміських поселень і міст-супутників.

• Малі міста — міста з населенням від 10 тис. до 50 тис. осіб;
• Середні міста— від 50 тис. до 100 тис. осіб.

Більш-менш потужні центри міжрайонних систем утворюються лише на відстані 100-130 км від Харкова.

Міжрайонні системи розселення формуються навколо найбільших в області міст та охоплюють декілька адміністративних районів.

Формування сучасної структури міського населення більшою мірою визначається розвитком усього комплексу містоутворюючих галузей (а не лише промисловості).

За функціями міста області поділяють на:

• багатофункціональний центр — Харків;
• з переважанням промислових функцій — Ізюм, Куп’янськ;
• з переважанням промислових і транспортних функцій — Лозова, Люботин, Мерефа.

У місті Південному промислово-транспортні функції поєднуються з лікувально-оздоровчими. Решта 10 міст є організаційно-господарськими та культурно-побутовими центрами сільськогосподарських районів.

Районні системи розселення охоплюють усі поселення адміністративного району за допомогою адміністративних, організаційно-господарських та інших зв’язків.

Особливості урбанізації. Харківська область є однією з найбільш «міських» в Україні. Усього в містах і селищах міського типу проживає 2214,5 тис. осіб, що складає 80 % усього населення області. Рівень урбанізації зростає, хоча й повільно.

Сільське розселення

Первинні системи об’єднують поселення в межах сільських рад, їх центрами є центри сільрад, які сполучають інші поселення адміністративними, господарськими, культурно-побутовими та іншими видами зв’язків.

У Харківській області нараховується 381 сільських рад. Вони об’єднують 1683 села. Село є давнім і дуже поширеним гішом поселення. Харківщина виділяється густою мережею сіл. Регіональні відмінності розміщення, розмірів і планування сільських поселень зумовлені особливостями географічного положення, природних умов і ресурсів, історичного розвитку.

За особливостями розміщення переважає долинно-яружний тип сільських поселень, що зумовлено мікрокліматичними умовами й умовами залягання ґрунтових вод.

Серед планувальних форм сільських поселень переважають села багатовулецевої забудови. Характерними для Слобожанщини є також витягнуті села.

До традиційних типів сільських поселень нашого краю, особливо північно-західних районів, належить хутір. Це малодвірне, переважно однодвірне, поселення. Певна частина хуторів виникла в період феодалізму внаслідок освоєння нових земель (народні колонізації). Та в повоєнний час більшість хуторів були ліквідовані як «неперспективні».

У сучасних умовах важливими проблемами вдосконалення територіальної організації розселення є забезпечення активізації соціально-економічного розвитку центрів систем розселення (передусім середніх і малих міст, селищ міського типу), збереження мережі малих сільських поселень та припинення деградації всієї мережі сільських поселень.

Трудові ресурси області

У Харківській області кількість населения працездатного віку складає 1724,3 тис. осіб, або 62,3 % від чисельності всього населення. Незважаючи на процеси старіння населення, частка осіб працездатного віку зростає. З них 81 % припадає на міське населення, 19 % — на сільське. Добре забезпечені трудовими ресурсами місто Харків, Харківський і Первомайський райони. Найменша кількість працездатного населення залишилася в:

• Краснокутському;
• Валкінському;
• Зачепилівському;
• Сахновщинському;
• Великобурлуцькому районах.

78% населення Харківщини, старшого за 15 років, має повну середню та вищу освіту. Разом з особами, які мають неповну середню освіту, цей показник складає 83 %, В останні роки стрімко зростає кількість фахівців з вищою освітою. У Харкові ведеться підготовка кадрів для господарства майже з усіх спеціальностей! Тому рівень освіченості населення вищий, ніж в інших областях. Як правило, рівень освіти в містах вищий, ніж у селах, але поступово ситуація вирівнюється. Високим рівнем освіченості відзначаються райони, у яких розміщено великі промислові підприємства: Лозівському, Куп’янському та Першотравневому районах. Найнижчий рівень освіченості населення характерний для районів з низькою часткою працездатного населення:

• Краснокутського;
• Великобурлуцького;
• Сахновщинського.

Ринок праці. Структура зайнятості, її зміни.

Чисельність економічно активного населення віком 15-70 років у Харківській області у 2009 р. становила 1379,8 тис. осіб, з них 1274,3 тис. осіб, або 92,4 %, були зайняті економічною діяльністю. Решта економічно активного населення не мали роботи, але активно її шукали та були готові приступити до неї: відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) вони класифікувались як безробітні.

Економічно активне населення — це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається з чисельності зайнятих економічною діяльністю та чисельності безробітних, які на цей момент не мають роботи, але бажають її одержати. У структурі зайнятості населення у виробничій сфері традиційно переважає:

• промисловість (26,5%);
• далі йдуть транспорт і зв’язок (9,2%);
• торгівля (8,1%);
• сільське господарство (5,5%);
• будівництво (3,1%).

Серед галузей невиробничої сфери виділяються:

• освіта (16,7 %);
• охорона здоров’я, фізична культура та соціальне забезпечення (11,3 %).

За роки переходу до ринкової економіки значно скоротилася частка зайнятих у промисловості, сільському господарстві, будівництві, культурі, науці. Водночас з розвитком ринкових відносин у країні зросла частка зайнятих у сфері фінансової діяльності та операцій з нерухомістю, державному управлінні, торгівлі, готельному та ресторанному бізнесі.

Стан безробіття на Харківщині в цілому відбиває процеси структурної перебудови економіки регіону. Безробітне населення поповнюється за рахунок вивільнення працівників у процесі реструктуризації виробництва в промисловості, сільському господарстві, у будівництві, закладах культури і науки та інших галузях. Робітників багатьох підприємств відправляють у тимчасові відпустки, із часом вони поповнюють лави безробітних.

Чисельність безробітних працездатного віку (обчислена за методологією Міжнародної організації праці) дорівнювала 105,5 тис. осіб. Рівень безробіття серед економічно активного населення у віці 15-70 років становив 7,6 %, а в працездатному віці — 8,4 %.

Структурні зміни в господарстві вимагають проведення продуманої державної політики з раціонального управління трудовими ресурсами, забезпечення їх зайнятості, перепідготовки кадрів тощо. Для цього створено служби зайнятості.

В обласній державній службі зайнятості на обліку станом на початок 2010 р. перебувало 31,5 тис. громадян, у тому числі майже 29,8 тис. мали статус безробітних. Рівень офіційно зареєстрованого безробіття, розрахований як відсоток від середньорічної чисельності населення працездатного віку, становить 1,72 %. Цей показник нижчий за середній по Україні (1,9 %).

Великою проблемою залишається безробіття серед жінок, які складають більше половини всіх безробітних. Кожен третій безробітний — це молода людина у віці до 35 років, 32,5 % — жителі сільської місцевості.

Особливої уваги з боку органів влади потребує проблема працевлаштування молодих спеціалістів та створення робочих місць у сільській місцевості.

Одним із шляхів вирішення проблеми безробіття є самозайнятість населення, а також зайнятість на підприємствах малого бізнесу.

Самозайнятість — суспільно-корисна, на власні кошти організована трудова діяльність населення.

Удосконалення галузевої структури зайнятості супроводжується зростанням вимог до освітнього та професійного рівня кадрів. Що найважливіше сьогодні, так це те, що харків’яни зберегли свій трудовий потенціал, працездатність, уміння підвищувати власну майстерність та накопичувати багаж знань.

10.04.2020

Тема: Демографічна ситуація та національний склад Харківщини.

1.     Питання для розмірковування:

·        Чому кількість населення поступово змінюється? Визначте історичні події ХХ ст., які вплинули на чисельність населення Харківщини.

·        Які чинники впливають на розміщення населення? Визначають картину розселення на території області?

·        Які чинники впливають на природний рух населення? Які демографічні зміни відбуваються в Україні?

·        Які види міграції ви знаєте? У чому полягає особливість міграційних процесів в Україні?

·        Який статево-віковий склад населення України? Які зміни відбуваються у віковій структурі населення?

·        Чим пояснюють багатонаціональний склад населення?

Харківська область – одна з найбільш населених областей України. Станом на 1 січня 2020 р. в області проживає 2 млн 744,4 тис. осіб. Це – 6 % від усього населення України. Поступається вона лише Донецькій, Дніпровській та Київській.  

На Харківщині триває процес депопуляції. Між переписами 1989 та 2001 рр. населення області скоротилося з 3197 тис. до 2914 тис. осіб. (на 283 тис, або 9 %).      

Перепис населення – єдиний процес збирання, узагальнення, оцінювання, аналізу й публікації демографічних, економічних і соціальних даних, які відносяться за станом на певний час до всіх осіб в країні або її частині.  

Густота населення Харківської області – 87 осіб на км². Найщільніше заселені місто Харків та приміська зона, а також північно-західна частина області. Густота населення південних та східних районів не перевищує 25 осіб на км², а Сахновщинського та Барвінківського районів менше 15 осіб на км².

Чисельність населення Харківської області постійно зменшується. У сільській місцевості цей процес почався ще у 1959 р. через падіння народжуваності та скорочення тривалості життя, з 1991 р. скорочується і міське населення. На сьогодні народжуваність становить 10,0 %, а смертність – 14,6 %.

Зниження рівня народжуваності пов’язують з переходом до європейського типу шлюбних відносин. Однією із важливих причин також є зміна становища жінки у суспільстві.

Зростання смертності також пов’язано із соціально-економічними чинниками. Все це потребує запровадження активної демографічної політики підтримання сім¢ї як на державному рівні так і органами місцевого самоврядування.

Демографічна політика – система адміністративних, економічних, пропагандистських та інших заходів, за допомогою яких держава впливає на природний рух населення у бажаному напрямку.    

Робота з додатковими джерелами.

Міграційний рух населення у Харківській області у 2019 році**

Загальна міграція поділяється на три потоки: внутрішньорегіональну, міжрегіональну та міждержавну. У складі внутрішньо регіональної міграції (59,9% від усіх прибулих та 61,1% від усіх вибулих) переважав рух населення із сільської місцевості у міські поселення. За рахунок цього у 2019 році міське населення збільшилось на 6 осіб.

Міжрегіональна міграція в Харківській області (37,0% від усіх прибулих та 36,9% від усіх вибулих) у 2019 році мала додатне сальдо, яке складало 366 осіб. Серед прибулих у Харківську область переважали мігранти з Донецької (15,8%), Луганської (15,1%), Полтавської (12,5%), Сумської (9,7%), Дніпропетровської (8,2%) областей. Серед вибулих в інші регіони найбільше виїхали у Донецьку (16,5%), Луганську (11,2%), Полтавську (10,3%), Дніпропетровську (8,3%), Сумську (8,1%) області. Тобто, найбільш суттєвим міжрегіональний міграційний обмін був з областями України, які межують з Харківщиною. У 2019 році міждержавна міграція (3,1% від усіх прибулих та 2,0% від усіх вибулих) мала додатне сальдо – 468 осіб. В область прибуло 129

іммігранти, вибуло за межі України 825 емігрантів. Найінтенсивнішим був рух з Російською Федерацією – прибуло 509 осіб, вибуло – 324 особи, за рахунок чого сальдо міграції було додатнім і становило 185 осіб. Найбільш суттєвим сальдо міграції в потокообміні з країнами було з В’єтнамом (107 осіб), Азербайджаном (95 осіб), Грузією (51 особа) та Вірменією і Молдовою (47 осіб з кожною країною).Найбільш рухомою частиною всіх мігрантів були особи у працездатному віці: 81,0% серед прибулих (з них чоловіків – 47,3%, жінок –52,7%), 81,2% серед вибулих (з них чоловіків – 47,6%, жінок – 52,4%).

На Харківщині спостерігається процес старіння населення. Середній вік досяг 40 років. Середня тривалість життя становить 69,2 роки. (Чоловіки – 63,8 роки, жінки 74,6 роки). Співвідношення чоловічого і жіночого населення складається на користь жінок.

Шлюби й розлучення також відносять до найважливіших чинників, що впливають на кількість населення. У сім’ях проживає 87% населення, 5% населення не мають сімей.

Конституція України, стаття 11    

«Держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України».

Українську мову рідною вважають 53,8%, російську – 44,3% населення Харківщини. Особливості етнічної культури Харківщини дають підстави стверджувати про формування етнографічної групи українців – слобожан.

Етнографічна група – це локальна частина етносу, яка має спільну з ним етнічну самосвідомість, але відрізняється деякими рисами традиційно-побутової культури, місцевого діалекту. Вони мають свої локальні назви, етніконіми і самоназви. Зародження етнографічної групи спричиняє особливостями історичної долі народу.

·         Що таке перепис населення? З якою метою його проводять?

·         Як розміщується населення на території області? Від чого це залежить

·         Від чого залежить природний рух населення області?

·         Які заходи може використовувати держава для демографічного росту населення?

·         Назвіть причини міграції населення області.

·         Назвіть національні меншини області.

 Завдання: Виписати національності, представники яких проживають на території області.

03.04.2020

Тема: Загальна характеристика клімату Харківщини.

 Клімат Харківської області помірно континентальний, формується внаслідок взаємодії трьох кліматотвірних чинників:

• 1) надходження сонячної радіації;
• 2) циркуляції атмосфери;
• 3) характеру підстеляючої поверхні.

Відомо, що кількість сонячної радіації, яка надходить на Землю, залежить від широти місця, а також від стану атмосфери (хмарності, запиленості тощо). Різниця широт північної та південної частин області невелика і становить два градуси, але все ж таки вона позначається на кількості тепла, що отримує земна поверхня. За рік сумарна сонячна радіація становить 95,1 ккал/смг.

Кількість тепла різко змінюється за сезонами, що залежить від висоти сонця над обрієм.

Величезний вплив на клімат нашої області справляє циркуляція атмосфери. Над територією формується континентальне повітря помірних широт. Крім того, сюди проникають інші повітряні маси, які носять ознаки місця, де вони сформувалися. Це морське повітря помірних широт, що формується над Атлантичним океаном; морське тропічне повітря, сформоване над Середземним морем; континентальне тропічне повітря, що формується на півдні континенту; арктичне повітря, сформоване в арктичних широтах. Ці повітряні маси, просуваючись далі від місця формування, поступово втрачають свої властивості.

Це треба знати

Сонячна радіація — тепло та світло, які випромінює Сонце.

Пряма радіація — сонячне випромінювання, що надходить з прямими сонячними променями.

Відбита радіація — сонячне випромінювання, що відбивається від поверхні Землі: її кількість залежить від властивостей підстеляючої поверхні.

Розсіяна радіація ~ частина сонячної радіації, яка розсіюється хмарами та пилом, що міститься в атмосфері.

Сумарна сонячна радіація — сукупність прямої та розсіяної радіації, що надходить на земну поверхню

Підстеляюча поверхня — земна поверхня, що взаємодіє з атмосферою в процесі теплообміну й обміну вологою. Суходіл і водні поверхні, ліс і поле, сніг і лід по-різному відбивають і поглинають енергію Сонця (наприклад, сніг, який щойно випав, відбиває близько 95 % сумарної сонячної радіації, пісок — у два рази менше за сніг, а вологий чорнозем — у десять).

Поглинена радіація — частина сумарної сонячної радіації, увібрана поверхнею Землі.

Вплив атлантичного повітря взимку приводить до підвищен ня температури, сильних снігопадів і заметілей, а влітку — до похолодання, опадів та вітряної погоди. Арктичні повітряні маси частіше надходять улітку і призводять до різких знижені, температури, установленню ясної погоди.

Підстеляюча поверхня як кліматотвірний чинник створюг тло, на якому формуються кліматичні умови території. Значний вплив на формування клімату мають сніговий і рослинний по криви, особливості рельєфу. Так, лісові масиви відбивають при близно ЗО % сонячної радіації, тому влітку в лісі прохолодніше, ніж на відкритій місцині.

Основні кліматичні показники. Розподіл температури повітря на території Харківській області такий: середньорічні температури зростають з півночі на південь, але різниця невелика: Козача Лопань — +6,4 °С, Харків — -1-6,5 °С, Красноград -+7,1 °С, Ізюм — +7,6 °С.

Найхолодніший місяць — січень, найтепліший — липень. Середньолипневі температури зростають на території області з північного заходу на південний схід, про що свідчить ізотерма липня на кліматичній карті (див. атлас України), Ізотерма +20,5 °С проходить приблизно по лінії Коломак — Харків — ІТриколотне, ізотерма +21 ÜC — по лінії Красноград — Балаклія — Кугі’янськ, ізотерма +21,5 °С — по лінії Ізюм — Борова, Таким чином, в Ізюмському та Борівському районах у липні

на 1-2 градуси тепліше, ніж у Краснокутському і Богодухів-ському.

Середні температури січня знижуються в північно-східному напрямку. На більшості території переважають температури січня -7…-8 °С. Однак в окремі дні можуть спостерігатися температури, які значно відрізняються від середніх (абсолютні температури). Абсолютний максимум +41,2 °С в липні спостерігався в Куп’янську, абсолютний мінімум -40 °С в січні — it Ізюмі.

На території області за рік випадає в середньому 450-500 мм опадів. Максимум припадає на липень, мінімум — на лютий, і’озподіл опадів на території нерівномірний: понад 500 мм випадає в північних і північно-західних районах, а також на підвищених ділянках поверхні. Менше від 450 мм опадів на рік одержує південна частина Лозівського району. Уся територія краю належить до регіону з достатнім зволоженням.

Це треба знати

Коефіцієнт зволоження — відношення кількості атмосферних

опадів до величини випаровування за певний період.

Сезонні особливості клімату. Кожний кліматичний сезон на Харківщині триває не три місяці, а довше чи коротше.

Зима, як правило, триває близько чотирьох місяців. Спостерігаються часті зміни погоди: від сильних морозів (більш як -20 °С) до відлиг (трапляються 6-7 разів за сезон). Сніг випадає зазвичай 15-20 см, випадіння снігу супроводжується заметілями.

Весна — найкоротший період, триває 50—60 днів, приходить наприкінці березня. Швидко зростають середньодобові темпери тури, але навіть у травні можливі заморозки.

Наприкінці травня настає літо — тепле, іноді спекоти«, з достатньою кількістю опадів. Погоди значно відрізняють ся — від спекотної безхмарної до хмарної з дощами, що супро воджується похолоданням, часто дощі йдуть у вигляді зливи Це пояснюють пануванням над територією області різних по вітряних мас.

У середині вересня настає осінь. У першій її половині темпе ратури знижуються повільно, стоїть суха погода. У другій збіль шується хмарність, ідуть затяжні дощі, виникають тумани.

Річний хід температури повітря та розподіл кількості опадів за місяцями в Харкові показано на рисунку 5.2.

Погода та небезпечні ногодні явища. На території нашого краю час від часу спостерігаються небезпечні атмосферні явища. Пайнебезпечніїпими є посуха та суховій.

Посухою вважають такі метеорологічні умови (тривала та значна нестача опадів, найчастіше за підвищеної температури і зниженої вологості повітря), за яких у ґрунтах виникає невідповідність між споживанням вологи рослинами та її надходженням із ґрунту. Результатами посухи є неврожаї. Посухи на території краю трапляються раз на 10 років,

Суховії спричиняє панування над територією антициклонів, коли наш край охоплений дуже сухим, навіть гарячим континентальним тропічним повітрям за швидкості вітру до 7,5 м/с. V цей час трапляються вітри, ujq набувають надзвичайно потужної йили. Середня тривалість суховійного періоду в межах області — 10 днів, найбільша — 31 день.

Для боротьби із суховіями найефективнішим є будівництво гпстем зрошування й штучних водойм — ставків і водосховищ. 1 (,е значно зменшує коливання температури та вологості в прийомному шарі повітря.

Несприятливим, явищем для сільськогосподарських культур і випадіння граду. Утворенню граду сприяють розвиток висхід-иих потоків повітря, посилення турбулентності повітряного потоку, збільшення хмарності. Кількість днів із градом, що трапляються на Харківщині, — від 3 до 6.

Іншими небезпечними явищами можуть бути зливи, пилові Пурі, грози, заметілі, урагани, смерчі.

Це цікаво

Небезпечна зпива трапилася в Харкові в червні 1995 р. Було затоплено деякі станції метро, зруйновано системи каналізації, унаслідок чого місто залишилося без води.

Потужний ураган трапився над територією краю в жовтні 1969 р. Вітер швидкістю 100 км/год зруйнував будинки, повалив дерева, сговпи.

Кліматичні ресурси. Агрокліматичні ресурси нашого краю до-гтнтньо сприятливі для ведення сільського господарства — вирощування культур, що характерні для помірних широт: озимої пшениці, кукурудзи, цукрового буряку, гороху, ярого ячменю, овочів.

Небезпечні кліматичні явища, що трапляються на території оґі ласті, не спричиняють постійної загрози життєдіяльності людини.

Це цікаво

Українці — нація землеробів, і тому природно, що в наших предків була велика залежність від погоди. Люди постійно намагалися передбачити, якою буде погода, бо від неї залежав майбутній урожай. Багаторічні спостереження відображено в низці цілорічних прикмет, які передавали з покоління в покоління. Багато які з них із часом були забуті, інші втратили своє значення, але більшість дійшла до нас і навіть використовується. Ось деякі з них:

Якщо в перші дні квітня сильні вітри, у червні будуть великі дощі.

Вітер, який дме у Вербну неділю, буде переважати і влітку. Якщо в полудень проміні сонця темніють, чекай грозу

Перевіряємо свої знання

1. Назвіть і схарактеризуйте основні для Харківської області кліма-тотвірні чинники.

2. Поясніть, як і чому на території Харківської області зростає конти-нентальність клімату.

3. Які погоди взимку і влітку зумовлюють а нашому краї атлантичні повітряні маси? арктичні повітряні маси?

4. Як відрізняються зимові та літні температури повітря у вашій місцевості від середніх по області?

5. Яка річна кількість опадів у вашій місцевості?

Тема: Природні умови і природні ресурси Харківської області.

Харківська область розташована на північному сході України на межі лісостепової та степової фізико-географічних зон та займає південно-західну окраїну Середньоруської височини. За природно-кліматичними умовами територію області можна розділити на дві зони: лісостепову – це центральні, північні і західні райони і степову – південні і східні райони.

Клімат помірний. Середньорічні температури: літня + 21о С, зимова - 7о С. Кількість опадів - 540 мм (середньорічна).

На півночі і північному сході Харківська область межує з Бєлгородською областю Російської Федерації, на сході — з Луганською, на південному сході — з Донецькою, на південному заході — з Дніпропетровською, на заході і північному заході — з Полтавською та Сумською областями України.

Територія області — 31,4 тис. км, що складає 5,2 % території України. Область характеризується великою компактністю, що в умовах рівнинного рельєфу вельми сприяє розвитку внутріобласних господарських зв'язків.

Територію області перетинають магістральні залізні і шосейні дороги, через які вона має вихід до Донбасу, Криму, Кавказу, до портів Чорного, Азовського і Балтійського морів, до багатьох індустріальних центрів за межами України.

Корисні копалини в області представлені природним газом (Ефремівське, Західно-Крестіщенське, Кегичівське та інші родовища), нафтою, кам'яним і бурим вугіллям, кам'яною сіллю, фосфоритами, охрою, глиною, пісками, вапняками, крейдою тощо.

Багатством краю є джерела мінеральних вод – Березівське, Рай-Еленівське та інші.

Область розташована на вододілі Дону і Дніпра. По її території протікає 156 річок довжиною понад 10 км. Найбільш великі - Сіверський Донець (довжина 380 км в межах області), Орель (довжина 200 км) в межах області, Оскіл (довжина 177 км в межах області). Сіверський Донець по праву вважається однією з найкрасивіших річок України.

Береги Сіверського Донця дуже живописні на великому протязі річки. Особливо красива річка в районі Гайдар та Коробових Хуторів. Тут збереглося рідкісне для південного степу поєднання повноводної річки з густими лісами, живописністю прибережних круч і обширними лугами низовинного лівобережжя. Крутий та високий правий берег Сіверського Донця покритий густою нагірною дібровою. Над річкою підносяться Козача й Городищенська гори, з яких відкривається чудовий вид на всю обширну річкову долину.

Дуже красивий також Сіверський Донець поблизу Ізюму, де він утворює простору й живописну Ізюмську луку.

Нижче за Ізюмом до Сіверського Донця впадає його найбільша притока - Оскіл, який в межах області на значній частині протікає серед крейдяних схилів й по-своєму виділяється красивими видами. Тут, в його долині, між селом Тополі і містом Куп’янськом на крутих крейдяних схилах колись зростали крейдяні бори. Зараз від них лише подекуди збереглися одиночні крейдяні сосни - живі пам'ятники далеких геологічних часів. Вони відрізняються особливим кольором стовбурів і темно-зеленою розкидистою кроною. На важкодоступних оголеннях крейди в долині зустрічаються й інші рідкісні рослини.

У межах області налічується 36 озер загальною площею близько 2,5 тис. га. Якнайбільше їх в долині р. Сіверський Донець. Як правило, всі вони річкового походження, мають витягнуту форму й невеликі глибини (2—3 м).

Найкрупнішим є озеро Лиман, розташоване біля пос. Лиман, Зміївського району. Воно має 7,5 км в довжину і 2,7 км завширшки; середня глибина — 2 м. Озеро використовується як джерело водопостачання крупної районної електростанції — Зміївської ГРЕС, а також служить природною базою створеного на ньому рибогосподарського комбінату.

З інших озер слід зазначити вражаючі красою озера Борове й Біле.

Окрім природних озер, на території області налічується 1910 ставків загальною площею більше 6 тис. га. Вони є практично у всіх адміністративних районах області та використовуються для потреб водопостачання і зрошування, рибного господарства, а також відпочинку населення.

На території області створено 50 водосховищ з сумарним об'ємом 1526 млн. м3. Найкрупніші з них Краснооскільське (478 млн. м3), Печенізьке (400 млн. м3), а також Краснопавлівське (410 млн. м3), яке є однією з ланок водогосподарської системи водопостачання Донбасу і Харківщини по каналу Дніпро — Донбас.

Живлення озер, ставків й водосховищ здійснюється, головним чином, за рахунок весняних річкових паводків. Джерельні й атмосферні води в їх живленні грають підсобну роль.

Степова зона займає велику частину території області. Раніше її покривала різнотравно-типчаково-ковилова рослинність. До теперішнього часу в своєму первозданному вигляді степ практично ніде не зберігся: він суцільно розоран й представляє величезні оброблені поля пшениці, кукурудзи, соняшнику тощо. По балках і ярах тут посаджені байрачні ліси, а на піщаних терасах річок поширені дубово-соснові ліси. В порівнянні з лісостеповою частиною грунтовий покрив степової зони області більш простій. Тут переважають грунти, що сформувалися під впливом дернового процесу. Пануючі типи грунтів — могутні і типові чорноземи. В цілому переважна частина грунтового покриву області характеризується значним змістом гумусу і відрізняється високою родючістю.

Високоурожайні чорноземні грунти й сприятливі кліматичні умови дають можливість області займати в Україні важливе місце у виробництві товарного зерна, найважливіших технічних культур, розвивати овочівництво, садівництво і т.д.

На території області ліси займають 318 тисяч гектарів. В лісах і парках Харківщини росте більш ніж 1000 видів і форм дерев та кущів. Переважні лісові породи - дуб черешчатий і сосна звичайна. Нерідко зустрічається ялина. Із порід-супутників поширені липа, клен, ясень. На достатньо вологих грунтах ростуть береза, вільха, верба, осина, тополя. В лісах чимало дикоростучих плодових дерев - яблунь, груш.

Такі кущі як ліщина, бересклет, калина, глід, бузина, терен буяють в підлісках і на узліссях. Види порід харківських лісів за останні роки збагатились за рахунок культивування різноманітних екзотичних рослин - сосни веймутової, оксамиту амурського, айви японської, дуба червоного.

Ліси Харківщини значно помолоділи. Середній їх вік на сьогодні - 70 років. Лісівники продовжують саджати ліси - для тих, хто буде жити в XXI віці. На Харківщині лісорозсадники займають 610 гектарів. Робітники Куп'янського, Красноградського, Изюмського лісових господарств щороку провадять лісонасадження на 500 - 900 гектарах, при доволі високому рівні виживання саджанців.

Тваринний світ

Основною і найбільш важливою характерною особливістю лісостепу Харківської області є чергування лісових ділянок з відкритими полями. Цей чинник зумовлює наявність мішаної фауни. В лісах зосереджені тварини, життя яких пов'язане з деревами, а для полів характерні степові види. Існує багато тварин, які потребують і використовують специфічність лісостепової зони — живуть у лісі, а на відкритих ділянках шукають їжу, живуть в одному місці, а розмножуються в іншому і т. і. В лісі живуть лось, благородний олень, косуля і кабан.

Із хижаків, крім лисиці і ласки, зустрічаються: куниця, лісовий тхір, горностай, енотовидний собака і вовк. Гризуни в лісах представлені білкою, лісовою сонею, жовтогорлою мишею, рудою лісовою полівкою і полівкою підземною.

Птахи представлені великою кількістю видів. Це солов'ї, лісові щерики, козодої, вівчарки, вальдшнеп, славки, коноплянки, ворони, сороки, лелеки, дятли, кібчики, сови і багато інших.

Степова фауна, мабуть більше ніж будь-яка інша, зазнала змін. Степи майже повністю були розорені, а значить ареали деяких степових тварин значно зменшились, або повністю ліквідовані. Разом з тим, внаслідок зміни ландшафтних умов, окремі степові види, як то: заєць-русак, хом'як, ховрахи, сіра куріпка, перепел, степовий лунь розширили свій ареал. Лісозахисні смуги створили нові умови для заселення, стали містками для розселення тваринного світу.

Збереглися і представники незайманих степів. Це перш за все байбак, або сурок. Дві колонії цього звірка існують на Харківщині. Є в степах краю великий тушканчик, або земляний заєць, сліпак, сірий хом'як. Є звичайно заєць, їжаки і інші. Серед рептилій є степова гадюка, ящірка.

Річки, озера і болота мають досить багату фауну. Значні зміни в фауні водоймищ сталися в зв'язку з будівництвом водосховищ, каналів, зрошувальних систем, ставків. Основним видом риби в ставках є короп, тобто напівдомашня форма сазана. Є також карась, линь, судак. Найбільш поширені у водоймищах лящ, щука, судак, сом, плітка, окунь, синець та інші.

Багато водноболотних птахів. Це перш за все качки, поганки, кулики, крячки, очеретянки. Є на Харківщині й дикі гуси, білолоба казарка.

Слід зауважити, що в минулі часи тваринний світ Слобожанщині був ще багатше. Тут широке розповсюдження мали бобри, був ведмідь, сайгак, тур, зубр, дрофа-степег, пелікан та інші. Тарпана (дикого коня) зустрічали ще в XVIII столітті на Орелі. Архівні дані свідчать, що Мазепа відправив до царського двору в Москву (І693—1698 рр.) 19 лосів, 23 кабани, 7 косуль, 3 сайгаки, 2 олені і одного зубра. Цей перелік свідчить про різноманітність фауни і про те, які звірі зникли.

Завдання:

Підготувати повідомлення про екологічні проблеми на Харківщині.